розсікти
Смотреть что такое "розсікти" в других словарях:
розсікти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розсікатися — а/ється, недок., розсікти/ся, іче/ться, док. 1) Розділятися на частини. 2) тільки недок. Пас. до розсікати … Український тлумачний словник
розсічений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розсікти. || розсі/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розсічення — я, с. Дія за знач. розсікти, розсікати … Український тлумачний словник
розсікати — а/ю, а/єш, недок., розсікти/, ічу/, іче/ш, док., перех. 1) Чимсь гострим розділяти, розрубувати або розрізати що небудь на шматки. || перен. Швидким, різким рухом наче розділяти, розрізати (повітря, воду, хвилі і т. ін.). || перен. Різким,… … Український тлумачний словник
ранити — (заподіювати комусь рану, рани; перев. рослини пошкоджувати), зранювати, зранити, у[в]ражати, у[в]разити; різати, розрізувати, розрізати, підрізувати, підрізати, підрізати, розтинати, розтяти, розітнути, розсікати, розсікти, сікти, підсікати,… … Словник синонімів української мови
урубати — I (вруба/ти), а/ю, а/єш, док., перех. 1) Рубаючи, заготовити яку небудь кількість чогось (перев. дров). 2) Рубаючи, відокремити частину від цілого. 3) Розсікти що небудь чимось гострим. 4) Мати здатність або можливість розсікти когось, щось. II… … Український тлумачний словник
розрубувати — 1) = розрубати (рубаючи, розділяти на частини, шматки), розтинати, розтяти, розітнути, розсікати, розсікти; розкроювати, розкраювати, розкроїти, розкраяти (завдаючи ран) 2) див. ранити … Словник синонімів української мови
розтинати — I = розтяти 1) (робити розріз трупа з метою дослідження), розітнути, анатомувати, препарувати, розчиняти, розчинити, потрошити 2) (робити розріз тіла, нарива, пухлини тощо), розітнути, розрізувати, розрізати, розрізати 3) (швидким рухом розділяти … Словник синонімів української мови
поколоти — I колю/, ко/леш, док., перех. 1) Розсікти, розбити на частини все чи багато чого небудь (звичайно тверді предмети). 2) Колоти (у 4 знач.) якийсь час. II колю/, ко/леш, док. 1) перех. Уколоти, спричиняючи біль, поранити, торкаючись чимсь гострим у … Український тлумачний словник
